Я та моя особистість

Розкажіть історію про те, як у дитинстві виходили на прогулянку з татом або мамою. Якось ви захотіли познайомитися з іншою дитиною. Ви підійшли й сказали: «Мене звати..., а тебе як?». Інша дитина мовчала, а ви ніяк не могли зрозуміти чому. Або «У моєму садочку була дівчинка, яку звали так само, як і мене. Я постійно зауважувала, чим ми відрізняємося. Ми всі в чомусь схожі, а в чомусь відмінні».

• Розкажіть дитині історію її імені (хто її назвав, що ім’я означає, чи є в родині ще люди з таким іменем тощо).
• Виготовте разом з дитиною книжку «Історія мого імені».
• Виліпіть із дитиною першу літеру її імені.

Чи називає моя дитина себе на ім’я в групі? Чи звертає увагу, коли чує своє ім’я?

Розкажіть, як грали у футбол і почули: «О, який хлопчик!». «Я образилася: хіба лише хлопчики грають у футбол?» Чоловіки й жінки мають відмінності, але й багато схожого. Немає обмежень – хіба що народити дитину й годувати її грудьми може лише жінка.

• У цьому віці дитина цікавиться тілесністю, схожим і відмінним. Каже: «Я хлопчик/дівчинка».
• Вивчіть «правило трусиків» – ми навчаємо дитину, що є частини тіла, закриті трусиками, яких не можуть торкатися інші люди, а якщо таке трапляється, вона має сказати мамі й татові.
• Замість «ти ж дівчинка, ти повинна», «хлопчики не плачуть», кажіть «дівчатка й хлопчики можуть…, їм важливо…».

Чи вільно дитина опановує свою роль хлопчика/дівчинки? Чи виявляє повагу до хлопчиків і дівчат із погляду статі? Як пояснити, що й хлопчиком, і дівчинкою бути «правильно», комфортно й безпечно?

Розкажіть, як одного разу ви з батьками приїхали до бабусі/дідуся і, зайшовши в кімнату, побачили своє фото й дуже зраділи.

• Візьміть сімейний альбом і погортайте разом з дитиною. Запропонуйте їй знайти себе на світлинах. Розмовляйте з дитиною під час перегляду: «Де ти? А хто поруч? Це твій день народження» (звертайте увагу на емоції та мовленнєву активність дитини).
• Зробіть колаж із сімейних фотографій.
• Передивіться відео, коментуючи сюжети.
• Пограйтеся з дитиною у фотографа, який нібито фотографує, а дитина ці «фотографії» малює.

Чи є в групі фото дітей? Чи цікавиться моя дитина цими фото? Чи впізнає себе на них?

Розкажіть, як ви раділи, коли батьки купували вам нову річ і завжди казали: «Це твоя річ/іграшка, бери!».

Пограйте в гру «Це моє», розсортовуючи по черзі речі довкола. Поміркуйте з дитиною: про що ми можемо сказати «моє»?

Моє тіло;

Мої думки;

Мої емоції;

Мої іграшки;

Мої речі;

Моя сім'я;

Моя квартира;

Моє місто;

Моя країна;

Мій світ.

Те, про що ми кажемо «моє», ми захищаємо, дбаємо про нього. Як ми «дбаємо» про кожний із цих пунктів?

Чи є в групі місце, куди дитина може покласти свої речі? В який спосіб дитина повідомляє про належність їй певних речей?

Розкажіть, як гралися з іншими дітьми й кожен мав свої іграшки. Вам закортіло погратися машинкою іншого хлопчика. Мама навчила чарівних слів: «Можна погратися твоєю іграшкою? Візьми мою». Це дуже допомагало.

• Гра: один песик відбирає кісточку в другого. Вони гарчать і гавкають, а потім кажуть: «Моє». Намагайтеся відібрати іграшку одне в одного.
• «Дитина й вередун»: «вередун» відбирає в «дитини» іграшку. Притискаючи її до себе, «дитина» каже: «Це моє». Скажіть: «Якщо хочеш, можеш поділитися».
• Пограйтеся разом або поміняйтесь іграшками. Або скажіть, що ця річ дорога для вас. «Я пограюсь, а потім дам тобі».

Чи запитує моя дитина дозволу, перш ніж узяти чиюсь річ? Як допомогти їй навчитися цього?

Розкажіть, як уперше змогли щось зробити самі (поїхати на велосипеді), як раділа вся родина. Вас переповнювала радість від відчуття: «Я можу!».

• Гра: по черзі кажіть і називайте: «А я можу…».
• Гра «Хвалько»: розкажіть, що бувають білі хвастощі, в яких ми себе не порівнюємо ні з ким, а кажемо лише про те, що справді вміємо. А чорні хвастощі – коли ми порівнюємо, дражнимо, принижуємо, хвалимося батьками, іграшками. Хваліться, починаючи зі слів: «А я…»
• Запропонуйте хлопчику намалювати хлопчика, дівчинці – дівчинку. Потім нехай намалює себе (порівняйте малюнки, чи схожі вони). Поспілкуйтеся на цю тему.

Якою бачить себе наша дитина, що думає про себе? Що допоможе дізнатися про це?

Розкажіть, як завжди могли сказати батькам, дорослим, друзям: «Я хочу! Ні, я не хочу!». Кажучи ці слова, ви добре почувалися.

• У 3 роки (криза) в житті дитини з’являється активне «ні». Це може бути бунт проти правил або спроба захистити свої кордони й повідомити про потреби.
• Гра: по черзі робіть правильні й неправильні дії, кажучи «так» чи «ні».
• Щодня моделюйте використання фраз «Я хочу / не хочу», пояснюючи бажання/небажання (вдягаючись, збираючись кудись).
• Гра «Хочу – не хочу»: по черзі від імені іграшок обігруйте ситуації з фразами «Я хочу / не хочу».

Чи вдається моїй дитини відмовитися від чогось і аргументувати позицію? Як заохотити дитину аргументувати, а не просто казати «я хочу»?

Розкажіть історію, як ви любили гратися в лікарню: садили довкола свої іграшки (це були пацієнти). При цьому ви почувалися справжнім лікарем, промовляючи: «Зараз я тебе огляну. Відкрий ротик і скажи «а-а-а».

Перетворіть дитину (торкнувшись «чарівним фломастером») на котика, песика, пташку, героя мультфільму, різноманітні ролі чи емоційні стани. Дитина, перетворюючись, каже: «Я песик» («Я радість», «Я кухар») – і поводиться, як песик, зображує його мімікою, жестами, поведінкою, передає емоцію та грає роль. Завершуємо гру завжди роллю людини.

В які ігри найчастіше грається наша дитина? Які ролі вибирає? Що допомагає їй виконувати роль?

Розкажіть, як батьки реагували на ваш поганий вчинок. Вони завжди казали: «Ти хороший (-а), але те, що ти зробив (-ла), – погано, тому що…».

• Читайте дитячі книжки, аналізуючи вчинки героїв (що таке «добре»/«погано»).
• Пограйте в тематичне лото, на картках якого зображені різноманітні події. Дитина роздивляється, аналізує й розкладає на дві групи: «добре» й «погано».
• Наприкінці дня разом поміркуйте про те, що сьогодні було поганого, а що – доброго. Стимулюйте дитину аналізувати вчинки свої й інших, запитуючи: «А що можна було б зробити інакше?».

Що допомагає дитині усвідомити наслідки своїх вчинків? Як ми можемо навчити її цього?

Розкажіть історію про те, як вас дуже зацікавило, чому ви маєте таке прізвище. Мама пояснила: «У тата таке прізвище, у мене таке прізвище й у тебе також. Ми одна сім’я!».

• Зробіть із дитиною «Родинне дерево».
• Поміркуйте: що означає ваше прізвище? Звідки воно походить? Намалюйте герб родини.
• Розкажіть, що прізвище з’єднує нас із суперсилою роду. Пограйтеся в гру: «Яку суперсилу дає дитині її рід».

Чи називає дитина своє прізвище? Чи відгукується на власне прізвище? Що допомагає дітям більше дізнатись одне про одного?